Історія справи

Постанова ВГСУ від 07.12.2015 року у справі №913/229/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2015 року Справа № 913/229/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддів: за участю представників: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЄвсікова О.О. Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі) Міхай-Седова Ю.С. дов. від 20.11.2013 не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"на рішення та на постанову Господарського суду Луганської області від 04.08.2015 Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2015у справі№ 913/229/15 Господарського суду Луганської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_6простягнення 638 957,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором №010/23-00/2 від 28.03.2008 в сумі 638957,01 грн., з яких: 537500 грн. - заборгованість за кредитом, 78232,05 грн. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом, 12397,61 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 10 827,35 грн. - пеня за прострочення сплати відсотків за кредитом.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором 010/23-00/2 від 28.03.2008, внаслідок чого станом на 30.04.2015 утворилась заборгованість в загальній сумі 638 957,01 грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 04.08.2015 у справі №913/229/15 (суддя Василенко Т.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" заборгованість за кредитом в сумі 537500 грн., заборгованість за відсотками в сумі 78232,05 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 12314,64 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2015 (колегія суддів у складі: головуючий Дучал Н.М., судді Мартюхіна Н.О., Склярук О.І.) рішення Господарського суду Луганської області від 04.08.2015 скасовано в частині стягнення з ФОП ОСОБА_6 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 437500 грн. кредиту за кредитним договором № 010/23-00/2 від 28.03.2008. В іншій частині рішення залишено без змін. Викладено резолютивну частину рішення в редакції, відповідно до якої позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 про стягнення заборгованості кредитним договором № 010/23-00/2 від 28.03.2008 в сумі 638 957,01 грн. задоволено частково; стягнуто з ФОП ОСОБА_6 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитом в сумі 100000 грн., за процентами за користування кредитом сумі 78232,05 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 3564,64 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з ФОП ОСОБА_6 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 437500 грн. кредиту, суд апеляційної інстанції керуючись приписами статей 253, 254, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та умовами пункту 1.9.1 кредитного договору № 010/23-00/2 від 28.03.2008 дійшов висновку про передчасність вимог банку.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Луганської області від 04.08.2015 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2015, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором № 010/23-00/2 від 28.03.2008 в сумі 638957,01 грн. задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилається на порушення та невірне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що дострокове стягнення заборгованості за кредитом згідно умов кредитного договору № 010/23-00/2 від 28.03.2008 є правом позивача. При цьому скаржник звертає увагу на відсутність можливості для надіслання на адресу відповідача вимоги про дострокове виконання боргових зобов'язань з огляду на те, що приймання для пересилання поштових відправлень на об'єктах поштового зв'язку УДППЗ "Укрпошта" до окремих населених пунктів, зокрема м. Луганськ, призупинено з 22.07.2014. Крім того скаржник вважає безпідставним застосування судами попередніх інстанцій приписів статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", посилаючись на відсутність правових підстав для дії мораторію на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями з огляду на призупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р, яким визначено перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 28.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" (банк) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 (позичальник) укладений кредитний договір № 010/23-00/2.

Відповідно до пункту 1 кредитного договору цей договір складається з двох частин, які нероздільно пов'язані між собою. Цей договір вважається укладеним за умови підписання обох частин цього договору включаючи всі додатки до нього (додатки складають невід'ємну частину цього договору).

За умовами пунктів 2, 3 кредитного договору (частина № 1) банк надає позичальнику кредит на розвиток бізнесу, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір кредиту - 1 500 000 грн.; розмір та кількість траншів: 1-й транш - 836 000 грн., 2-й транш - 246 000 грн., 3-й транш - 418 000 грн.; дата остаточного повернення кредиту - 28.03.2018; процентна ставка - 17,5% річних.

Відповідно до пункту 1.7.1 кредитного договору (частина № 2) банк здійснює видачу кредиту позичальнику однією сумою чи траншами згідно з кредитною/ними заявкою/ами позичальника. Кредит надається однією сумою чи траншами шляхом перерахування кредитних коштів в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника в банку. Перший транш надається у термін до двох місяців з дати укладення кредитного договору. Кожний наступний транш надається позичальнику за умови підтвердження ним цільового використання кожного попереднього траншу.

Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником платежів, що зменшуються згідно з графіком погашення до цього договору. Сума кредиту та процентів щомісяця погашається рівними частками на протязі всього строку дії кредитного договору (пункт 4 кредитного договору, частина № 1).

Згідно пунктів 1.4.1.3, 1.4.1.4 кредитного договору (частина № 2) проценти нараховуються у день сплати процентів, але не пізніше дати, визначеної у Графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1 до цього договору), кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці та році. Нараховані проценти сплачуються позичальником на рахунок процентів банку, вказаний в частині № 1 цього договору в розмірі, визначеному пунктами 1.4.1.2 - 1.4.1.7 цього договору.

Позичальник зобов'язався в строки, передбачені договором, забезпечити повернення банку одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів, передбачених договором комісій, неустойок, відшкодування витрат та збитків банку, викликаних неналежним виконанням договору (пункт 2.3.1 кредитного договору (частина № 2); у випадку порушення умов договору сплачувати пеню та інші штрафні санкції, передбачені договором (пункт 2.3.2 кредитного договору (частина № 2).

Також сторони підписали додаток № 1 до кредитного договору № 010/23-00/2 від 28.03.2008, відповідно до якого сторони обумовили графік погашення кредиту та відсотків річних за користування кредитом.

Згідно з пунктом 1.5.1. кредитного договору (частина № 2) погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1 до договору), шляхом безготівкового перерахування на позичковий рахунок.

Нараховані в порядку передбаченому кредитним договором проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк передбачений в графіку повернення кредиту та сплати процентів. Якщо до сплати процентів з моменту надання кредиту залишається не більше 3 банківських днів, перше нарахування та сплата процентів здійснюється у наступному місяці (пункт 1.5.1.1 кредитного договору (частина № 2).

Відповідно до пункту 4.1.1 кредитного договору (частина № 2) за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

Пунктом 1.9 кредитного договору (частина № 2) передбачено, що незважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання, зокрема, позичальником, своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених пунктами 2.3.7 - 2.3.14, 2.3.16, 2.3.17 та статтею 3 цього договору), зокрема, щодо своєчасного повернення кредиту і сплати відсотків. При цьому виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (дата договору), включаючи всі додатки до нього і діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору в повному обсязі (пункт 8.3 договору (частина № 2).

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням ФОП ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором № 010/23-00/2 від 28.03.2008, у зв'язку з чим ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості у загальному розмірі 638957,01 грн., включаючи заборгованість за кредитом в сумі 537500,90 грн. (в тому числі прострочена - 87500 грн.), заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом в сумі 78232,05 грн., а також пеню за прострочення строків повернення кредиту в сумі 12397,61 грн. та пеню за прострочення сплати відсотків в сумі 10827,35 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 537 500 грн. та заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом в сумі 78 232,05 грн. місцевий господарський суд мотивував своє рішення приписами статей 525, 526, 509, 610, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України та умовами кредитного договору № 010/23-00/2 від 28.03.2008, з урахуванням яких суд, встановивши, що ФОП ОСОБА_6 не було належним чином виконано зобов'язання перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за вказаним кредитним договором, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відмовляючи у задоволення позовних вимог в частині стягнення з ФОП ОСОБА_6 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 12 397,61 грн. пені за прострочення сплати кредиту та 10 827, 35 грн. пені за прострочення сплати відсотків за кредитом, суд першої інстанції мотивував рішення приписами статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", з урахуванням яких зазначені вимоги підпадають під дію мораторію щодо нарахування пені та штрафів на основну заборгованість за кредитними зобов'язаннями з 14.04.2014.

Суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 437 500 грн. кредиту, керувався приписами статей 253, 254, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та умовами пункту 1.9.1 кредитного договору № 010/23-00/2 від 28.03.2008, з урахуванням яких дійшов висновку про передчасність вимог позивача у вказаній частині та відсутність підстав для дострокового виконання відповідачем зобов'язання за кредитним договором з огляду на відсутність доказів надіслання позивачем в досудовому порядку письмової вимоги відповідачу про дострокове повернення кредиту.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення у касаційному порядку, колегія суддів погодилась з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з ФОП ОСОБА_6 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитом в сумі 537500 грн. та заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом в сумі 78232,05 грн., а також відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 12 397,61 грн. пені за прострочення сплати кредиту та 10827,35 грн. пені за прострочення сплати відсотків за кредитом, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статей 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою укладений між ФОП ОСОБА_6 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" договір № 010/23-00/2 від 28.03.2008 є кредитним договором.

Згідно з частиною 2 статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За приписами частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов кредитного договору № 010/23-00/2 від 28.03.2008 ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" надало ФОП ОСОБА_6 кредитні кошти на загальну суму 1500000 грн., що підтверджується меморіальними ордерами № 1728 від 28.03.2008 на суму 836000 грн., № 1750 від 31.03.2008 на суму 246000 грн., № 1964 від 04.04.2008 на суму 418000 грн., виписками з рахунків ФОП ОСОБА_6, копії яких наявні в матеріалах справи.

Натомість ФОП ОСОБА_6 взятих на себе зобов'язань за вказаним кредитним договором стосовно повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом належним чином не виконував, та починаючи з 31.10.2014 відповідні суми кредиту повертав несвоєчасно та не в повному обсязі, а з 31.08.2014 припускався порушень щодо розміру та строків сплати відсотків за користування кредитом, внаслідок чого станом на 30.04.2015 утворилась заборгованість за кредитом в сумі 537500,90 грн. (в тому числі прострочена в розмірі 87500 грн.) та заборгованість за відсотками в сумі 78232,05 грн.

В силу приписів статті 1050 Цивільного кодексу України та умов пункту 1.9 кредитного договору (частина № 2) № 010/23-00/2 від 28.03.2008, у випадку невиконання ФОП ОСОБА_6 своїх боргових та інших зобов'язань, зокрема, щодо своєчасного повернення кредиту і сплати відсотків, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній частині.

Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Дострокове повернення позичальником всієї заборгованості за кредитним договором є способом цивільно-правової відповідальності боржника. У подальшому, при невиконанні рішення суду, у кредитора виникає право стягувати суми, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки зобов'язальні правовідносини не припинилися (стаття 599 Цивільного кодексу України, у якій зазначено, що зобов'язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином).

Отже, стягуючи у судовому порядку з ФОП ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором № 010/23-00/2 від 28.03.2008, а саме: 537500 грн. - заборгованість за кредитом та 78232,05 грн. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції підтвердив факт порушення відповідачем виконання умов вказаного кредитного договору.

Разом з тим висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з ФОП ОСОБА_6 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 437500 грн. кредиту внаслідок передчасності вимог, за відсутності доказів надіслання банком в досудовому порядку письмової вимоги позичальнику про дострокове повернення кредиту, суперечить положенням частини 2 статті 124 Конституції України.

Суд касаційної інстанції зауважує, що законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги позикодавцем, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Отже, не надіслання позикодавцем в досудовому порядку письмової вимоги позичальнику про дострокове повернення кредиту не є перешкодою для реалізації права позикодавця звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав безпосередньо до суду, оскільки обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до позичальника з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини 2 статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Зважаючи на викладене, прийнята у справі постанова апеляційного суду в частині відмови у стягненні з ФОП ОСОБА_6 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" кредитної заборгованості в сумі 437500 грн. підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду у вказаній частині - залишенню в силі.

Стосовно стягнення з ФОП ОСОБА_6 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" пені за прострочення сплати кредиту за період з 31.10.2014 у сумі 12397,61 грн. та пені за прострочення сплати відсотків за період з 31.08.2014 у сумі 10827,35 грн., колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Зазначеним Законом України, що є спеціальним, дія якого поширюється лише на певне коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють або здійснювали господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

На виконання статті 6 Закону Національний банк України направив всім банкам лист від 27.10.2014 № 18-112/64138 про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Згідно з частиною 5 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014, у період з 14.04.2014 до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 був затверджений перелік населених пунктів, до якого включено м. Луганськ, яке згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.05.2015 є місцезнаходженням ФОП ОСОБА_6

В подальшому, 05.11.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014 №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

За результатом розгляду адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" до Кабінету Міністрів України постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 у справі №826/18327/14 визнано не чинним розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України" від 30.10.2014 № 1053-р.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 у зазначеній адміністративній справі залишена без змін та набрала законної сили відповідно до статті 254 КАС України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Разом з тим слід зауважити, що прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження № 1079-р від 05.11.2014 не скасовує Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та не робить його недійсним.

Крім того відповідно до статті 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Так відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014, введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі безпеки України, видано наказ від 07.10.2014 № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014.

Отже, проведення з 07.04.2014 антитерористичної операції на території Луганської області, до складу якої відноситься м. Луганськ, визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Більш того, проведення антитерористичної операції на території м. Луганську є загальновідомим фактом.

Статтею 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. Закріплене в статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція, бути звільненим від відповідальності за несвоєчасне повернення кредиту на період проведення антитерористичної операції не може бути ілюзорним, носити декларативний характер. Зазначене право повинно бути гарантованим, незалежно від того чи забезпечено державним органом передумови виконання зазначеного Закону повною мірою.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин, приписів чинного законодавства та, зокрема, визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення, колегія суддів вважає, що норми статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо введення мораторію на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями правомірно застосовано судами до спірних правовідносин.

З огляду на викладене судова колегія вважає такими, що не знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду справи доводи касаційної скарги в частині стягнення з ФОП ОСОБА_6 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором № 010/23-00/2 від 28.03.2008 пені за прострочення сплати кредиту за період з 31.10.2014 у сумі 12397,61 грн. та пені за прострочення сплати відсотків за період з 31.08.2014 у сумі 10827,35 грн., а висновок суду апеляційної інстанції, який підтримав рішення місцевого господарського суду, про відмову у задоволенні позовних вимог у вказаній частині, обґрунтованим, правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене та беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, встановлені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова апеляційної інстанції підлягає частковому скасуванню, а саме - в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ФОП ОСОБА_6 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" кредиту за кредитним договором № 010/23-00/2 від 28.03.2008 у розмірі 437 500 грн., а рішення місцевого суду у вказаній частині - залишенню в силі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 49, 1115, 1117 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у справі № 913/229/15 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" заборгованості за кредитом у сумі 437500 грн. за кредитним договором № 010/23-00/2 від 28.03.2008.

У вказаній частині залишити в силі рішення Господарського суду Луганської області від 04.08.2015 у справі № 913/229/15.

В решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2015 справі № 913/229/15 залишити без змін.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" 7875 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Луганської області.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова